Закон США про поточне фінансування допомоги Україні у війні, за початковими планами, мав бути не просто ухвалений, а й набути чинності ще у першій половині осені, адже, за американськими правилами, бюджетний рік стартує 1 жовтня.
Військова допомога Україні, що веде екзистенційну війну, відчинила для Франції одну з хвірточок, які дозволяють відчути лідерство, а готовність Макрона діяти нестандартно, out-of-box, зробила цей шлях реальним.
У Російській Федерації немає президента у традиційному значенні цього терміна.
Є “цар і бог”, якого абсолютна більшість суспільства підтримує і молиться на нього, а решта – толерує. Публічних опонентів режиму в Росії лишилася не просто меншість, а одиниці – кількість, що вкладається в межі статистичної похибки.
“Франція – це сила миру. Але сьогодні, щоб мати мир в Україні, ми не повинні бути слабкими”, – саме так президент Емманюель Макрон пояснює свої заяви про можливу появу французьких військ в Україні.
Ця ініціатива Макрона стала головною міжнародною сенсацією останнього місяця.
“Наша спільна мета – зробити для європейського Сходу те, що Північноатлантичний альянс вже допоміг зробити для європейського Заходу. Ми й далі будемо чітко та послідовно стирати межі, які провів у Європі кривавий сталінський чобіт”, – сказала у 1999 році на той час держсекретар США Мадлен Олбрайт, вітаючи перших нових членів НАТО з часів завершення холодної війни.
На шляху України до вступних переговорів з Євросоюзом пройдений ще один важливий етап.
Єврокомісія, після деяких вагань та спроб загальмувати процес, все ж передала державам-членам проєкт так званої “переговорної рамки” – регламенту майбутнього вступного процесу, що буде спільним для України та Молдови (але з однією відмінністю, яка полегшить життя молдованам).