«Через сім років після незаконної анексії Криму та початку напівтаємної війни на сході України Росія продовжує тримати українську безпеку у заручниках. Хоча українські збройні сили утримують оборону на окупованому Донбасі, незважаючи на безперервні обстріли з боку Росії та снайперські атаки, стримування стає дедалі слабшим у 2021 році. З весни президент Володимир Путін тримає 100 000 або більше військовослужбовців уздовж кордонів України та в окупованому Криму, тоді як Російський флот агресивно кидає виклик свободі судноплавства у Чорному та Азовському морях. Росія тепер також розміщує значні сухопутні сили в Білорусі вздовж раніше спокійного північного кордону України, оскільки дискредитований диктатор Олександр Лукашенко був змушений підкоритись вимогам Москви, щоб вижити.»
Пришвидшене членство України в НАТО – найкраще рішення для України, – заявив Олександр Вершбоу. Проте, за його словами, «Путін оголосив членство в НАТО червоною лінією, і більшість союзників по НАТО не готові оскаржувати це найближчим часом, навіть щоб зробити попередній процедурний крок щодо надання Україні Плану дій щодо членства (ПДЧ). Останнім прикладом цього стала відмова, яку президент США Байден дав президенту України Зеленському на зустрічі у Білому домі у вересні».
«Зайве говорити, що ніхто не повинен хотіти провокувати прямий військовий конфлікт з Росією. Але Альянс ризикує підірвати власну довіру, зберігаючи свою нинішню двозначну позицію: дійсно, повторюючи заяву НАТО 2008 року в Бухаресті на кожному саміті НАТО про те, що Україна (і Грузія) одного дня «стануть членами», але на практиці тримаючи двері зачиненими , НАТО ризикує не лише деморалізувати українців, але й сигналізувати про слабкість Москви та визнати червону лінію Путіна щодо членства в НАТО», – зазначив Вершбоу.
«Надмірна обережність з боку НАТО може підштовхнути Путіна піти ще далі й почати новий військовий наступ, будь то чергове захоплення землі на Сході, подальші військово-морські провокації чи захоплення Північного Кримського водного каналу під приводом зменшення нестачі води на окупованому півострові. Метою цих дій може бути бажання змусити змінити режим у Києві або принаймні тиснути на Зеленського, щоб той відмовився від євроатлантичних амбіцій України», вказав колишній заступник генерального секретаря НАТО.
За словами Вершбоу, «враховуючи ставки, в рамках нової Стратегічної концепції НАТО, яка має бути прийнята наступного року, Альянсу необхідно прийняти більш стратегічний підхід до забезпечення безпеки України. Це може мати форму Української ініціативи стримування (UDI), яка буде продовженням програми розширених можливостей Альянсу (EOP). Відповідно до цього підходу союзники поставили б за стратегічну мету зробити все можливе, за винятком розширення гарантії за статтею 5, щоб допомогти Україні захистити себе та протистояти російській дестабілізації. Максимізуючи спроможність України накласти значні витрати на Росію за майбутню агресію, НАТО не лише посилить стримування України, але й збільшить її важелі для досягнення політичного врегулювання на теперішніх переговорах у Мінську. Ініціатива охоплюватиме не лише військове обладнання та навчання, а й заходи щодо підвищення стійкості України проти кібератак, дезінформації, економічної війни та політичної підривної діяльності, визнаючи, що Україна була мішенню номер один для Росії та лабораторією темних мистецтв гібридної війни. Подібну підтримку можна було б запропонувати Грузії та, за запитом, Швеції та Фінляндії, які вже мають статус EOP і стикаються з постійним військовим і політичним тиском Росії.»
«Стратегія може бути додатково підкріплена кроками щодо збільшення військової присутності НАТО в Україні та встановлення посиленого ритму ротаційних розгортань сил союзників в Україні та регіоні. Це могло б включати створення спільного військового навчально-оціночного центру на зразок того, що було створено в Грузії в 2014 році, спільного військово-морського навчального та сервісного центру в Чорному морі, а також частіші навчання з українськими та іншими чорноморськими партнерами для захисту свободи судноплавства. У рамках цих зусиль союзники могли б допомогти Україні фінансувати будівництво сумісної з НАТО військової інфраструктури, наприклад аеродромів, залізничних станцій та портових споруд.»
«Як завжди, діяльність НАТО є повністю прозорою та відкритою для військового спостереження відповідно до угод ОБСЄ. Але НАТО та Україна чітко дадуть зрозуміти, що така діяльність є частиною довготривалої програми співробітництва між Україною та НАТО, починаючи з 1990-х років, і не підпадає під жодне російське вето чи червону лінію», – підсумував Олександр Вершбоу.