Можна вічно слухати як тече вода, дивитись як палає вогонь та писати про порушення інтелектуальних прав в Україні. Підписавши Угоду про асоціацію з ЄС, український уряд зобов’язався уніфікувати та гармонізувати наше законодавство в непростій царині інтелектуальної власності.
Лариса Старікова, автор ініціативи «Інтелектуальна власність – основа інноваційної держави», охоче поділилася своїм баченням як завдяки активній участі громадянського суспільства можна пришвидшити процес гармонізації цієї комплексної сфери.
– Розкажіть, будь ласка, детально про свою ініціативу «Інтелектуальна власність – основа інноваційної держави».
– Мета цієї ініціативи полягає у захисті економічних інтересів людей творчої праці. Адже права інтелектуальної власності, гарантовані таким людям Конституцією, масово порушуються нині в Україні. Ми багато говоримо про конституційні права власника земельної ділянки і абсолютно несвідомі про те, що масштаби порушення прав інтелектуальної власності в нашій країні набагато більші. І якщо власник земельної ділянки за рахунок реалізації свого права може трохи покращити економічне становище хіба що себе чи своєї сім‘ї, то за рахунок реалізації права інтелектуальної власності інколи всього декілька осіб можуть суттєво покращити економічний стан цілої країни.
Сьогодні суспільству конче потрібно усвідомити роль права інтелектуальної власності в розвитку держави. Необхідно створити умови для реалізації таких прав на макро-, інфраструктурному та мікроекономічному рівнях. Саме це створить нову, відповідну сучасності соціальну і економічну ситуацію в державі.
– На яких прикладах цивілізованої демократії Ви базували концепцію проекту?
– На світовій практиці розвитку суспільства і економіки за рахунок інтелекту – починаючи від ткацького станка та парової машини і закінчуючи комп‘ютером та Facebook. На тому, що частка нематеріальних активів у складі активів адекватних сучасних компаній сягає за 90%, а у нас в економіці це практично 0. АВВА свого часу внесла суттєву частку у ВВП Швеції, а у нас митці до сих пір співають «вчорну» на корпоративах. Зростання сектору культури в Канаді на початку 2000-х становило 14% при загальному зростанні економіки на 3% за рік. Вищі щаблі в світових рейтингах заможності посідають актори, виконавці, автори промислових та споживацьких інновацій, а не власники компаній, які експлуатують природні ресурси, як це відбувається у нас.
– Чому саме Ваша ініціатива має бути якнайшвидше втілена в життя?
– Тому що вона веде до зростання економіки не за рахунок виробництва і вивозу природних ресурсів і сировини, а за рахунок реалізації потенціалу людських ресурсів, підвищення якості національних активів. Саме ця ініціатива здатна забезпечити помірковане інвестування навіть тих мізерних внутрішніх ресурсів, які сьогодні існують. Адже, вкладаючи ресурси у налагодження виробництва продукту без інтелектуальної частини, втрачає не лише підприємство. Від того страждає все суспільство.
Для мене прикладом продукту без інтелекту є бруківка під будівлею Головпоштамту на Майдані Незалежності. Може матеріал й недешевий, але подумати про те, що з ним буде після першого ж морозу, як покласти його так, щоб перехожі не ламали ноги – нікому не спало на думку. Інший приклад виробництва «без інтелекту» з тієї ж самої дорожньо-транспортної сфери: перед Євробаченням на лівому березі облаштовували цілком приємні доріжки. Але потім їх зруйнували для того, щоб поставити обмежувальні стовпчики, про які від початку, мабуть, забули.
У нас все відбувається «як завжди» при тому, що всі хочуть «як краще» саме тому, що інтелект та креативність повністю виключені з економіки. Саме тому ми не дотягуємо до сучасних європейських стандартів життя. Саме тому у нас регулярно емігрує молодь. Саме тому небезпечно в країні залишатися на старість. Ми маємо терміново змінювати цю ситуацію. Захист права інтелектуальної власності, нормалізація його економічної складової – це шлях до вирішення купи нагальних економічних і соціальних проблем.
Ми багато говоримо про захист права бабусь на продаж земельних ділянок – це ключовий пункт політичного порядку денного. Але право інтелектуальної власності, яке так само соціально чутливе і набагато більш перспективне в економічному сенсі, продовжує ігноруватися в глобальних масштабах. Потрібно змінювати політичний дискурс.
– На Вашу думку, як предметно просунути вашу ініціативу та надати супровід аж до втілення?
– Громадськості важко самій по собі згуртуватися. Для того, щоб налагодити професійні контакти, фахівцям потрібно або взяти участь в якомусь досить тривалому донорському проекті, або згуртуватися навколо якоїсь стабільної платформи. Ні органи влади, ні парламентські комітети сьогодні такої можливості активістам, які опікуються реалізацією прав інтелектуальної власності і інноваційним розвитком економіки, не надають.
Ми шукаємо співпраці з іншими, в першу чергу національними платформами. Сподіваємося, що платформа «Однодумці» зможе стати саме такою точкою опори для нормалізації правової і економічної ситуації у сфері права інтелектуальної власності.