“Наша спільна мета – зробити для європейського Сходу те, що Північноатлантичний альянс вже допоміг зробити для європейського Заходу. Ми й далі будемо чітко та послідовно стирати межі, які провів у Європі кривавий сталінський чобіт”, – сказала у 1999 році на той час держсекретар США Мадлен Олбрайт, вітаючи перших нових членів НАТО з часів завершення холодної війни.
На шляху України до вступних переговорів з Євросоюзом пройдений ще один важливий етап.
Єврокомісія, після деяких вагань та спроб загальмувати процес, все ж передала державам-членам проєкт так званої “переговорної рамки” – регламенту майбутнього вступного процесу, що буде спільним для України та Молдови (але з однією відмінністю, яка полегшить життя молдованам).
Емманюель Макрон продовжує активно займатися порядком денним російсько-української війни.
7 березня президент Франції обговорить із лідерами парламентських партій направлення французьких військових в Україну; того ж дня відбудеться відеоконференція міністрів закордонних справ і міністрів оборони 28 країн, які брали участь у паризькій Конференції на підтримку України.
Попри оптимістичні заяви зі Стокгольма та Брюсселя про те, що Угорщина нарешті зняла блокаду зі вступу Швеції до НАТО, реальні зміни виявилися не настільки швидкими. Шведському міністру закордонних справ довелося навіть скасувати вже призначену поїздку до Вашингтона, бо Будапешт не поспішає завершувати процедуру.
Триваюча російська агресія проти України стала не лише критичним випробуванням українського суспільства на стійкість, але й лакмусовим папірцем для європейської архітектури колективної безпеки.
Однак нинішній рівень військової підтримки України з боку Заходу лише дозволяє Україні не програти, але далеко не відповідає тому, що необхідно для досягнення перемоги.
Наприкінці минулого тижня президент Зеленський відвідав Берлін та Париж, щоби підписати там угоди про безпекову співпрацю. Тепер, разом з проривною британською угодою, Україна має безпекові угоди вже з трьома державами-членами G7.