На тлі торпедування Росією зернової угоди різко зростає важливість “Шляхів солідарності” – вантажного залізничного транзиту територією Євросоюзу.
Головна проблема у залізничному вантажообігу між Україною та країнами ЄС – це відсутність синхронізації відправлення та поглинання вантажів за часом та інтенсивністю, за номенклатурою по переходах та перевалках.
Україна подала заявку на членство в ЄС 1 березня 2022 року. За два дні Європарламент ухвалив резолюцію щодо надання Україні статусу кандидата.
23 червня 2022 року Європейська рада надала Україні статус кандидата в члени ЄС.
Але разом зі статусом країна отримала список вимог Євросоюзу для “домашнього завдання”.
Саміт НАТО добіг завершення, але дискусії про заяви та рішення, ухвалені (або не ухвалені) у Вільнюсі, досі тривають.
Утім, поруч з обговоренням реальних подій Вільнюського саміту в Україні все гучніше лунає те, що з реальністю ніяк не пов’язане. Причому хибні наративи про саміт НАТО часом свідомо просувають українські політики, партійні “інфлюенсери” та “ботоферми”.
Україна де-факто вже є членом НАТО, захищає його східний фланг, а ЗСУ цілком відповідають стандартам Альянсу. І взагалі, Київ незабаром проситимуть вступити до НАТО… щоправда, поки не ясно, звідки благання звучатимуть – з Москви чи з Вашингтона.
Заборона українського агроекспорту в Польщі зробила актуальним питання, як польський бізнес оцінює і ставиться до європейської інтеграції України. Нижче – деякі рефлексії з цього приводу, які відображають мій особистий досвід спілкування з представниками польських компаній та бізнес-асоціацій.
Після нервового першого дня саміту НАТО, що супроводжувався жорсткою критикою Альянсу з боку Зеленського і завершився украй невдалим рішенням щодо України, усім сторонам вдалося “збити напругу” та зблизити позиції.
В Офісі президента України, де розглядали усі варіанти, аж до від’їзду в Київ, ухвалили єдине правильне рішення лишитися у Вільнюсі та показово відмовитися від критики Альянсу.